Клінічне дослідження CJC‑1295 на людях: що показують оригінальні дані про GH та IGF‑I
Одна підшкірна ін’єкція CJC‑1295 підвищила рівень гормону росту у 2‑10 разів протягом щонайменше шести днів і IGF‑I у 1,5‑3 рази на 9‑11 днів у здорових дорослих 21‑61 р. Період напіввиведення пептиду – 5,8‑8,1 дня, а IGF‑I залишався підвищеним до 28 днів після повторних доз. Серйозних побічних реакцій не зафіксовано, дози 30‑60 µg/кг були найкраще переносимі. Дослідження 2006 року вимірювало лише гормони та безпеку, а не м’язову масу, жир чи фізичну продуктивність.
GHK‑Cu мідний пептид може перепрограмувати генові мережі, що лежать в основі відновлення шкіри
GHK‑Cu — мідний пептид, який входить до складу багатьох косметичних засобів, здатний набагато більше, ніж просто зволожувати шкіру. Огляд 2018 року розкриває, як нові дані генної експресії пояснюють зв’язок цієї крихітної молекули з синтезом колагену, регенерацією тканин, контролем запалення та навіть відновленням ДНК. У статті підсумовано, що саме доводять дослідження, а де межі наявних доказів. Перед тим як довіряти гіпотезам, ознайомтеся з практичними застереженнями щодо місцевого застосування та тим, що можна, а що — ні, підтвердити оглядом.
Епіталон активував теломеразу в клітинах, але не у людей
Короткий пептид з чотирьох амінокислот, за повідомленнями, активував теломеразу — фермент, який у більшості дорослих клітин залишається вимкненим, і подовжив теломери в людських клітинах. Це відкриття стало підґрунтям «буззу» навколо Епіталону як засобу довголіття. Однак дослідження проводилося лише на фетальних фібробластах у пробірці, а не на людей, і заяви про продовження життя залишаються лише гіпотезою. Нижче розглянуто, що саме показало дослідження 2003 року, чого в ньому не сказано та як читати його перед покупкою.
BPC‑157 і відновлення сухожиль: що показують дослідження FAK‑paxillin, а що ні
BPC‑157 — 15‑амінокислотний пептид, який активно обговорюють у інтернет‑спільнотах про «зцілення». У його підґрунті лежить широко цитоване дослідження 2011 р., у якому вчені виявили пришвидшення вивільнення фібробластів з сухожильних тканин, підвищення їх виживаності під окислювальним стресом та стимуляцію міграції, ймовірно, через активацію шляху FAK‑paxillin. Пептид не підвищував пряму проліферацію клітин, а всі результати отримані лише на тканинах і клітинах щурів у лабораторії. У статті розбирається механізм дії, пояснюється, чому це не є доказом для людей, і розглядається нерегульований статус пептиду.