Рапаміцин провалив масштабне людське випробування довголіття. Ось у чому справа
Рапаміцин — улюбленець світу довголіття, проте його наймасштабніше випробування на людях виявилось не вражаючим. Серед 4 885 пацієнтів‑донорів нирок, які приймали рапаміцин, і 6 589, які його не отримували, середній вік виживання становив 64,6 та 64,3 роки відповідно, статистично схожі результати після корекції. За середній період спостереження у 11 років і 6 443 смертей дослідники не виявили суттєвого збільшення тривалості життя. Однак дослідження охоплювало трансплантованих пацієнтів, які перебувають на імунодепресантній терапії, і було спостережним, тому воно не може остаточно відповісти, чи низькі, періодичні дози працюють у здорових людей. Ось що воно доводить, а що — ні.
Комплекс із шкірки яблука: урсолева кислота захищає м’язи у ожирілих мишей
Урсолева кислота, що міститься в шкірці яблука, зберігала м’язову масу у ожирілих мишей, а її «кузеня» – олеанова кислота – продемонструвала подібний ефект. У мишей, які отримували дієту з високим вмістом жиру, і в м’язових клітинах, підданих жировому стресу, обидві сполуки підвищували глюкозну обробку, зменшували атрофію м’язів і підтримували функцію мітохондрій. Запропоновані механізми включають відновлення сигналізації IRS/AKT/mTOR, пригнічення розпаду, зумовленого FOXO1, і можливий зв’язок з PSMB1. Однак це лише дослідження на тваринах і клітинних культурах, і воно не доводить, що ці сполуки захищають м’язи людей або лікують саркопенію.
Рапаміцин «Не може досягти мозку»? Чому цей міф розпадається
«Рапаміцин не може потрапити в мозок» — один із найчастіших аргументів у колах довголіття. Новий огляд доводить, що це твердження базується на помилковому вимірюванні. Препарат рідко виявляється в цереброспінальній рідині, проте це не означає, що він не дістає до мозкової тканини. Докази з гліобластом, контролю судом при туберозній склерозі, ПЕТ‑сканування при хворобі Альцгеймера та підвищеного кровотоку у носіїв APOE4 свідчать про реальну активність у мозку. Головна проблема — відсутність прямих вимірювань препарату в здоровій тканині мозку людей у терапевтичних дозах. Ось що підтверджує доказова база, а що — не підтверджує, і кому варто задуматися двічі.