«Рапаміцин не може потрапити в мозок» — один із найчастіших аргументів у колах довголіття. Новий огляд доводить, що це твердження базується на помилковому вимірюванні. Препарат рідко виявляється в цереброспінальній рідині, проте це не означає, що він не дістає до мозкової тканини. Докази з гліобластом, контролю судом при туберозній склерозі, ПЕТ‑сканування при хворобі Альцгеймера та підвищеного кровотоку у носіїв APOE4 свідчать про реальну активність у мозку. Головна проблема — відсутність прямих вимірювань препарату в здоровій тканині мозку людей у терапевтичних дозах. Ось що підтверджує доказова база, а що — не підтверджує, і кому варто задуматися двічі.
This page is available in