Рапаміцин — улюбленець світу довголіття, проте його наймасштабніше випробування на людях виявилось не вражаючим. Серед 4 885 пацієнтів‑донорів нирок, які приймали рапаміцин, і 6 589, які його не отримували, середній вік виживання становив 64,6 та 64,3 роки відповідно, статистично схожі результати після корекції. За середній період спостереження у 11 років і 6 443 смертей дослідники не виявили суттєвого збільшення тривалості життя. Однак дослідження охоплювало трансплантованих пацієнтів, які перебувають на імунодепресантній терапії, і було спостережним, тому воно не може остаточно відповісти, чи низькі, періодичні дози працюють у здорових людей. Ось що воно доводить, а що — ні.
This page is available in