Що, якщо один із найперших сигналів хвороби Альцгеймера – це не бляшка, не клубок і не білок, а відсутність мінералу?

У статті 2025 року в Nature з лабораторії Брюса Янкнера Гарвардської медичної школи саме це й стверджується. У дослідженні літій виявився єдиним металом, рівень якого значно знизився в мозках людей з легким порушенням когнітивних функцій (MCI). Коли вчені знизили вміст літію у мишей, у тварин розвинулися зміни, схожі на Альцгеймер. Навпаки, при введенні специфічної форми — літій оротат — ці зміни були запобігнуті.

Це важливе відкриття, і його не варто переоцінювати. Нижче – що саме доводить дослідження, а чого воно не підтверджує.

Людське відкриття: один метал виділяється

Команда проаналізувала концентрації металів у тканинах мозку людей із добре охарактеризованих вікових когорт, включаючи матеріали, отримані у Центрі досліджень Альцгеймера Раша. Порівнювали мозки людей з нормальними когнітивними функціями, з легким порушенням когнітивних функцій (MCI) та з хворобою Альцгеймера.

Серед усіх виміряних металів лише літій був суттєво знижений у мозках людей з MCI – стадії, яка часто передує Альцгеймеру. Це важливо, бо вказує на те, що втрата літію може бути не лише наслідком кінцевої стадії хвороби, а відбуватися на ранньому етапі, можливо ще до появи помітних симптомів.

Амілоїд «захоплює» літій

У повному випадку хвороби картина лише ускладнюється. Дослідники виявили, що бляшки амілоїд‑β зв’язують літій, ще більше зменшуючи його доступність для мозкових тканин. Це створює потенційно замкнутий цикл: менше літію сприяє більшому утворенню амілоїду, а більший амілоїд ще сильніше «захоплює» літій.

Однак це лише кореляція в людській тканині. Дані після смерті не можуть довести причинно‑наслідковий зв’язок, тому експерименти на мишах мають особливе значення.

Експеримент з дефіцитом літію у мишей

Щоб перевірити, чи дійсно нестача літію спричиняє патологію, дослідники знизили дієтичний літій у звичайних мишей та у моделях мишей, що імітували Альцгеймер. Рівень кортикального літію впав приблизно на 50 %, і наслідки були широкими:

• Більше відкладень амілоїд‑β у мозку;
• Зростання фосфорильованого тау, характерного для патології клубків;
• Активація мікроглії у протизапальному стані;
• Втрати синапсів, аксонів і мієліну – «провідників» та ізоляції нейронних ланцюгів;
• Прискорене когнітивне погіршення.

Секвенування одноядрової РНК показало, що дефіцит літію змінює експресію генів у різних типах клітин мозку, і ці зміни збігаються зі змінами транскриптома, які спостерігаються у людському Альцгеймері. Миші не лише продемонстрували кілька схожих маркерів – їхні клітини перейшли у стан, подібний до хвороби.

Важливо, що це сталося і у звичайних (wild‑type) мишей, а не лише у генетично модифікованих, у яких уже була схильність до амілоїдної патофізії. Тобто саме нестача літію була достатньою, щоб схилити процес у бік патології.

Рятівник: літій оротат

Далі вчені випробували заміну. Низькодозовий літій оротат запобіг патологічним змінам і втраті пам’яті у моделях мишей з Альцгеймером і у старіших звичайних тварин. Дози були мікродозними, значно нижчими, ніж ті, що застосовуються у психіатрії для карбонату літію.

Саме це привернуло найбільшу увагу в інтернет‑спільноті. Однак важливо підкреслити, що результат стосується лише мишей.

Чому саме оротат? Він уникає зв’язку з амілоїдом

Якщо амілоїд «ловить» літій, просте підвищення дози звичайної літієвої солі може не допомогти – бляшки його поглинають. Команда виявила, що літій оротат зв’язується з амілоїдом значно слабше, ніж інші літієві солі. Тобто він краще проходить повз «пастку» і залишається біо‑доступним.

Саме ця властивість і лежить в основі висновку статті: заміна літію на форму, яка не «підв’язується» до амілоїду, може стати шляхом до профілактики та лікування. Хімічна структура сполуки, а не лише іон літію, виглядає ключовим фактором.

Механізм: GSK3‑β

Ефекти дефіциту літію були частково обумовлені киназою GSK3‑β. Цей фермент відомий тим, що його інгібує літій, і він тісно пов’язаний з фосфорилюванням тау, обробкою амілоїду та запаленням. Коли літію мало, активність GSK3‑β зростає, що пояснює підвищення рівнів фосфорильованого тау та нейро‑запалення.

Фраза «принаймні частково» важлива – інші шляхи, ймовірно, також беруть участь, а повний механізм ще не встановлений.

Чого ця робота не доводить

Будемо відверті:

• Немає людських рандомізованих контрольованих випробувань літію оротату для профілактики чи лікування Альцгеймера.
• Результати на мишах часто не переносяться на людей, а історія Альцгеймера сповнена обіцянок тваринних моделей, які провалювалися у клінічних випробуваннях.
• Дані про людський мозок — лише асоціативні, отримані з постмортемного матеріалу.
• Літій має вузький терапевтичний індекс, і довготривале застосування високих доз може шкодити ниркам і щитоподібній залозі.

Стаття не радить жодному починати прийом добавки.

Питання добавок

Продукти з низькодозовим літієм оротатом продаються без рецепту, часто містять приблизно 1‑5 мг елементного літію в одній порції. Після публікації статті їх популярність зросла, проте ринок добавок не відповідає суворим протоколам дослідників, а вміст і якість продукту сильно різняться.

Кожен, хто розглядає прийом літію, навіть у мікродозах, повинен спочатку проконсультуватися з лікарем. Нижче – питання, які варто обговорити:

• Функція нирок: літій виводиться нирками, тому потрібен базовий та періодичний контроль.
• Функція щитоподібної залози: літій може впливати на гормональний баланс щитка.
• Взаємодії з препаратами: НПЗП, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину та діуретики підвищують рівень літію; інші ліки теж можуть взаємодіяти.
• Зневоднення та зміни концентрації натрію, які змінюють обіг літію в організмі.

Ніхто не повинен самостійно визначати дозу на підставі мишиного дослідження, і ця стаття не рекомендує конкретну дозу.

Практичні висновки

Кому це цікаво? Людям з сімейною історією Альцгеймера, а також клініцистам, які вивчають ранні стадії захворювання. На даний момент найкращий крок – розмова з лікарем, а не покупка добавки.

На що звертати увагу: Ключовим подальшим кроком мають стати людські клінічні випробування форм літію, які уникають амілоїдного зв’язку, бажано у людей з MCI або підвищеним ризиком. Також варто слідкувати за повторенням результатів щодо рівня літію в мозку у незалежних когорт і за дослідженнями, чи можна його відстежувати в крові або інших біомаркерах.

Дієтичний літій: Літій природно міститься у бутильній воді та у невеликих кількостях у зернових і овочах; його рівень сильно варіює за регіонами та типом ґрунту. Дослідники давно вивчають, чи вища концентрація літію у водопостачанні корелює з нижчою захворюваністю деменцією, хоча такі епідеміологічні дослідження не доводять причинно‑наслідковий зв’язок. Різноманітне харчування і питна вода не замінюють лікування, проте це низькоризиковий спосіб отримати літій в організм більшості людей.

Підсумок

Стаття в Nature переосмислює Альцгеймер як захворювання, що може включати втрату важливого мікроелементу, причому сам амілоїд допомагає його «запертю». Рятувальний ефект у мишей з літієм оротатом вражає, а автори заявляють відсутність конфліктів інтересів. Проте між багатообіцяючим результатом у тваринних експериментах і доведеною терапією для людей — довгий шлях. Поки не проведено клінічних випробувань, це слід сприймати як захоплюючу гіпотезу, а не готовий рецепт до застосування.