У всіх учасників дослідження був виявлений пластик у крові

Це не «небільшість» – це всі. Така ознака стала відправною точкою для маленького, але привертаючого увагу пілотного випробування, у якому біохакери роками обговорювали питання: чи можна реально знизити внутрішнє навантаження мікропластиком, а не лише про нього турбуватись?

Кандидатом у цьому дослідженні став хітозан – волокноподібна речовина, отримана з панцира морських ракоподібних. У випробуванні доза 0,8 г на добу протягом 15 днів була пов’язана зі зменшенням кількості мікропластика в крові на 26,3 %. Це цікава підказка, проте дуже рання, і попереджувальні висновки мають таку ж вагу, як і заголовок.

Що таке хітозан?

Хітозан виготовляють шляхом дезацетилювання хитину – структурального матеріалу в панцирах ракоподібних (креветок, крабів, раків). Його давно продають як дієтичну добавку, зазвичай позиціонуючи як засіб для зв’язування жирів або підтримки липідного профілю. Крім того, хітозан використовується у медицині: у перев’язувальних матеріалах, біоматеріалах та інших біомедичних продуктах.

Що робить його цікавим у контексті мікропластику, так це його поведінка в травному тракті. У кислій середовищі хітозан набуває позитивного заряду і утворює в’язку желеподібну масу. Це прагнення до гелю і здатність зв’язувати частинки – основа гіпотези про детоксикацію мікропластиком.

Як він може «зловити» пластик у кишечнику?

Ідея проста. Мікропластики, які проникають у наш організм через їжу, воду, пил, проходять через кишечник, а частина їх може потрапити в кров. Якщо хітозан у кишечнику формує гель і «заплітає» частинки пластику, вони можуть виводитися зі стільцем, а не всмоктуватись у кров.

Така гастроінтестинальна секвестрація залишається лише теоретичною, бо дослідження вимірювало пластик у крові, а не у стільці. Тому пояснення про «зловлення» в кишківнику наразі є лише інтерпретацією.

Дослідження

Статтю Коронеллі, Белкаро та Касселі було опубліковано у Journal of Xenobiotics у травні 2026 р. Це був пілотний рандомізований контрольований дослід з 21 здоровим дорослим:

• 11 учасників отримували хітозан, отриманий з Procambarus clarkii (червоний болотний рак) – 0,8 г/день протягом 15 днів (дві капсули по 400 мг ввечері).
• 10 осіб у контрольній групі отримували плацебо.

Мікропластики в крові кількісно визначали за допомогою стереомікроскопії, сканувальної електронної мікроскопії та мікро‑FTIR‑спектроскопії. Ці методи дозволяють підраховувати частинки та характеризувати їх за розміром, формою і типом полімеру, виявляючи частинки до приблизно 700 нм.

Результати

У базовому вимірюванні мікропластик був виявлений у кожного учасника. Після 15‑денної приймання хітозану середня концентрація в групі впала з 1,84 ± 0,28 µг/мл до 1,34 ± 0,20 µг/мл, що склало зниження на 26,3 % (p < 0.01, парний аналіз). У контрольній групі статистично значущих змін не спостерігалося.

Два додаткові моменти варто підкреслити:

• За типом полімеру: зниження спостерігалося рівномірно серед основних класів пластику, а не лише за рахунок одного типу.
• За розміром: найбільші скорочення зафіксовано у частинках 11–50 µм.

Автори також оцінили середній час перебування циркулюючих мікропластиків у крові – 58 ± 28 днів. Якщо це вірно, рівень у крові не є постійним і може оновлюватись протягом тижнів‑місяців, що узгоджується з ідеєю про швидке зниження при зменшенні нових поглинань.

Попередні дані на щурах

Результат у людей не з’явився з нізвідки. У 2025 р. дослідження на щурах, проведене Лю та Шимідзу у Scientific Reports, показало, що хітозан збільшує фекальний вивід мікропластиків поліетилену. Це підкріплює механістичну ідею: якщо хітозан допомагає виводити пластик зі стільцем у тварин, то зниження вбираного фракції у людей логічно. Проте дані на тваринах часто не переносяться на людей, і один щурячий дослід – це слабка підтримка для людської схеми.

Основні попередження

Тут треба відкласти клік‑бейти задля точності.

• Маленька вибірка. Всього 21 особа, 11 на хітозані. Маленькі дослідження схильні до випадкових шумів і завищених ефектів.
• Пілотний дизайн. Це дослідження‑генератор гіпотез, а не підтвердження.
• Коротка тривалість. П’ятнадцять днів не розповідає про довгострокові ефекти, відскок чи безпеку при тривалому вживанні.
• Відсутність клінічних показників. Дослідження вимірювало лише частинки, а не запалення, ризик серцево‑судинних захворювань чи симптоми. Зниження мікропластиків у крові ще не доведено як корисне для здоров’я.
• Недосконалі методи вимірювання. Кількісний аналіз мікропластиків у крові складний і ще не стандартизований. Забруднення лабораторними пластиками та варіативність між методами – це визнані проблеми, тому абсолютні цифри треба сприймати обережно.
• Аналіз у межах групи. Основний p‑value отримано з парного порівняння у лікуваній групі, що менш переконливо, ніж чисте міжгрупове порівняння.
• Алергія на морепродукти. Хітозан, отриманий з панцира ракоподібних, може викликати реакцію у людей з алергією на морепродукти. Такі особи повинні проконсультуватись з лікарем перед вживанням.

Незалежна реплікація з більшими вибірками, вимірюванням у стільці та клінічними кінцевими точками – це те, що може перетворити цікаву підказку у доказ.

Практичні рекомендації

Якщо вас зацікавило, ось кілька порад, як розглядати це відповідально:

1. Знайте дозу. У дослідженні застосовувалась 0,8 г/день (2 × 400 мг ввечері) протягом 15 днів. Це не рекомендація, а лише протестований протокол.
2. Уважно до взаємодій. Оскільки хітозан зв’язує жири, він може впливати на всмоктування жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K) та деяких препаратів. Розподіліть час прийому від інших добавок і ліків – розумна запобіжна міра, а консультація з фармацевтом чи лікарем ще краща.
3. Не вважайте, що інші волокна працюватимуть так само. Алгінат, псиліум та інші гелеподібні волокна іноді пропонуються як альтернативи, проте їх ефективність у цьому контексті не досліджувалась.
4. Спочатку зменшіть експозицію. Скорочення споживання пластика – більш достовірний шлях, ніж спроби вивести вже наявний. Фільтруйте питну воду, обмежуйте сильно упаковані та піддавані нагріванню в пластику продукти, уникайте мікрохвильовки в пластмасових посудах, зменшуйте синтетичне пилу, обирайте скло чи нержавіючу сталь.
5. Перевірте алергію. Алергія на морепродукти – реальний попереджувальний фактор.

Підсумок

Цей пілотний проєкт відкрив новий сигнал: недорога, широко доступна добавка може знизити концентрацію циркулюючих мікропластиків за два тижні. Проте 21 учасник, короткий проміжок часу і відсутність клінічних результатів означають, що це лише рання підказка, а не готовий протокол детоксу. Ставте це як підставу для кращих досліджень, а не як ліцензію на прийом ще однієї капсули.